23-25 листопада директор гімназії Сергій Шамара і заступниця директора з НВР Людмила Коротун взяли участь у Міжнародному науковому форумі до 90-х роковин Голодомору – геноциду Українського народу. Він мав назву “Україна в епоху Голодомору: влада, опір, ідентичність” і згуртував у собі різні види роботи різних поколінь дослідників та популяризаторів цієї складної теми із різних куточків світу (України, Італії, Австрії, Литви, Канади, США, Великої Британії).
У рамках відкриття, дискусійних панелей, поряд із ними проходила виставка тематичних картин Миколи Євтушенка, а також – презентації та захисти наукових і творчих робіт учнів-переможців VIII-го Міжнародного міждисциплінарного конкурсу ім. Володимира Маняка та Лідії Коваленко. Директор Червонослобідського ЗЗСО №1 із Черкащини, історик Анатолій Самохотов – серед учителів-лауреатів однойменного конкурсу для педагогів! Уранці суботи учасники форуму взяли участь у вшануванні пам’яті жертв Голодомору з офіційними особами Української Держави та представниками міжнародних місій.
Змістовно доповідачі та дискутанти дуже багато зосереджувалися саме на понятті опору штучному голодові, котрий влаштувала совєтська влада в Україні. Це абсолютно природно, зважаючи на актуальну боротьбу українців із російським окупантом сьогодні. Представники Черкаської гімназії №31 модерували виступи та дискусію двох панелей: “Концептуалізація досліджень опору суспільства сталінській політиці творення голоду: регіональний вимір” (24 листопада) та “Пам’ять про Голодомор як простір опору: завдання шкільної історичної освіти” (25 листопада).
“Усі виступи на форумі були по-своєму цікаві і дали мені можливість з’ясувати, на якій стадії досліджень та викладання цієї проблеми перебуваю і я сам, – ділиться враженнями С. Шамара, – Проте найбільше мені запам’ятався момент спілкування із відомим американським дослідником стратегій “тихого опору” Джеймсом Скоттом, коли, і задаючи запитання, і отримуючи відповідь, дійшов висновку, що Україна у 1990-х роках постала не як “несподівана нація” за висловом британця Ендрю Вілсона, а як “прихована нація”, котра пристосувала колгоспну систему СССР після 1933 року під себе, вдало їй підігруючи, і благополучно скинула її, не борючись за неї ані дня, а радше навпаки. Путін сприймає “пристосуванство” українців часів тоталітарного режиму як властиву їм природню рису, що має спрацювати на користь окупантів і сьогодні. Але путіністи так і не збагнули, що нація, яка відбулася ще в 1917-1921 роках, уже не буде торгувати своєю ідентичністю і самостійністю. Саме тому, на жаль, геноцидні практики стають для російської експансійної доктрини сьогодні пріоритетними. Спочатку була культурно-інформаційна війна, поряд із нею виникла гібридна економічна, згодом військова, а віднедавна – і геноцидна на винищення та витіснення українців з України”.
Співробітники гімназії – Сергій Шамара, Людмила Коротун, Сергій Воробйов – підготували в рамках роботи форуму також свою науково-методичну розробку для вчителів різних дисциплін загальноосвітньої школи. Тема “Віктимна сторона Голодомору в контексті міжпредметних зв’язків у середній школі (історія і література, правознавство і громадянська освіта, психологія і біологія)” невдовзі відкриється широкому загалу в одному з видань Черкаської гімназії №31.
“Я щиро вдячна всім організаторам, особливо професорам Владиславу і Людмилі Гриневичам, за надану можливість долучитися до цього дуже важливого для нашої країни заходу, – резюмує поїздку Л. Коротун, – найбільше вразив, а точніше шокував своїм змістом щоденник російського окупанта, який привіз на форум практикуючий учитель і воїн ЗСУ. В одному з епізодів своїх записів цей ґвалтівник українок “за єду” пише, що йому нарешті подобається служити в російській армії… Ми обов’язково маємо перемагати це зло!”.
